Є декілька вітамерів вітаміну D. Серед них найбільш активні ергокальциферол (D2), холекальциферол (D3), дигідроергокальциферол, (D4). Менш активні вітамери вітаміну: D5, D6, D7. Вітамін D1 у природі не зустрічається. Біологічно активні форми ерго- та холекальциферолів утворюються в ході метаболізму.
Джерела
Вітамін D3 міститься виключно у їжі тваринного походження. Особливо багатий на нього рибний жир. Міститься він у печінці, жовтках яєць. У рослинних маслах та молоці присутній вітамін D2. Багато його у дріжджах. Біологічно він менш активний.
Вміст вітаміну D у харчових продуктах (мкг/г)
| Продукт | Вміст | Продукт | Вміст |
| Жир печінки скумбрії | 1500 | Печінка коров'яча | 0,025 |
| Жир печінки коропа | 250 | Печінка бараняча | 0,005 |
| Жир печінки камбали | 50-100 | Яйце жовток | 0,080 |
| Печінка тріски | 1,5 | Сир жирний | 0,025-0,050 |
| Оселедець | 0,375-2,50 | Масло вершкове | 0,008-0,025 |
| Камбала | 0,125-1,00 | Білі гриби | 0,088 |
| Тріска | 0,125 | Гриби печериці | 0,02-0,063 |
| Скумбрія | 0,125-0,175 | Молоко | 0,001 |
Добова потреба вітаміну D для дітей складає від 12 до 25 мкг (500-1000 МЕ). Для дорослої людини потрібно у десятки разів менші кількості, ніж для дітей.
Метаболізм
Харчові кальцифероли всмоктуються у тонкому кишечнику при участі жовчних кислот. Після всмоктування вони транспортуються у складі хіломікронів (60-80%), частина у комплексі з α2-глікопротеїдами у печінку. Сюди ж з кров'ю поступай і ендогенний холекальциферол.
У печінці вітаміни піддаються гідроксилюванню мікросомною системою оксигеназ, і потім переносяться потоком крові за допомогою специфічного транспортного білка у нирки. У нирках відбувається друга гідроксилювання за допомогою мітохондріальних оксигеназ. Ця реакція активується паратиреоїдним гормоном, що секретується паращитоподібною залозою, коли рівень кальцію у крові знижується. У реакціях гідроксилювання приймає участь вітамін С.
Біохімічні функції
Вітамін D3 можна розглядати як прогормон, оскільки він перетворюється у 1,25(OH)2-D3, який діє аналогічно стероїдним гормонам. Проникаючи до клітин-мішеней, він зв'язується білковими рецепторами, які мігрують до ядра клітини. У ентероцитах цей гормон-рецепторний комплекс стимулює транскрипцію іРНК, яка несе інформацію на синтез білка-переносника іонів кальцію. Вірогідно, вітамін відповідає також за синтез Ca2+-АТФ-ази у різних клітинах.
У кишечнику всмоктування кальцію відбувається шляхом полегшеної дифузії (з урахуванням кальцій-зв'язувального білка), так і шляхом активного транспорту (за допомогою Ca2+-АТФ-ази). Одночасно прискорюється і всмоктування фосфору.
У кістковій тканині 1,25(OH)2-D3 стимулює процес демінералізації (синергічно з паратирином).
У нирках активація вітаміном 1,25(OH)2-D3 кальцієвої АТФ-ази мембран ниркових канальців призводить до збільшення реабсорбції іонів кальцію; збільшується реабсорбція фосфатів.
Кальцитріол приймає участь у регуляції росту та диференціюванні клітин кісткового мозку. Він володіє антиоксидантною та антиканцерогенною дією.
Гіповітаміноз
Нестача вітаміну D у дітей призводить до захворювання рахітом. Основні прояви цієї хвороби зводяться до симптоматики нестачі кальцію. Насамперед страждає остеогенез: деформація скелету кінцівок (викривлення їх у результаті розм'якшення - остеомаляція), черепа (запізнене зарощування тім'ячок), грудної клітини, затримка прорізування зубів. Розвивається гіпотонія м'язів (збільшений живіт), збільшується нервово-м'язове збудження (у немовля проявляється симптом облисіння потилиці із-за частого обертання голівкою), можлива поява судом.
У дорослої людини недостача кальцію призводить до карієсу та остеомаляції; у похилих - до розвитку остеопорозу (зниження щільності кісткової тканини внаслідок порушення остеосинтезу).
Гіпервітаміноз
Надлишковий прийом вітаміну D призводить до інтоксикації та супроводжується вираженою демінералізацією кісток - аж до їх переломів.
У нормальних умовах збільшення вмісту кальцію буде призводити до утворення неактивного 24,25(OH)2-D3, який не викликає резорбцію ("розсмоктування") кісток, однак при гіпервітамінозі цей механізм стає неефективним.
Список використаної літератури
- Савченко А.А. Витамины как основа иммунометаболической терапии / А.А. Савченко, Е.Н. Анисимова, А.Г. Борисов, А.Е. Кондаков. – Красно-ярск: Издательство КрасГМУ, 2011. – 213 с. ISBN 978-5-94282-093-7 (с. 27 - 30)
- Морозкина Т. С. Витамины: Краткое рук. для врачей и студентов мед., фармацевт., и биол. специальностей./Т. С. Морозкина, А. Г. Мойсеёнок. - Мн.: ООО "Асар", 2002, - 112 с.; ил. ISBN 985-6572-55-X. (с. 72 - 77)
