Класична фенілкетонурія - спадкова хвороба, пов'язана з мутаціями у гені фенілаланінгідроксилази, які приводять до зниження активності ферменту або повної його інактивації. При цьому концентрація фенілаланіну підвищується у крові у 20-30 разів (у нормі 1,0-2,0 мг/дл), у сечі - в 100-300 разів порівняно з нормою (30 мг/дл). Концентрація фенілпірувату та феніллактату у сечі досягає 300-600 мг/дл при повній відсутності у нормі.
Найбільш тяжкий прояв ФКУ - порушення розумового та фізичного розвитку, судомний синдром, порушення пігментації. При відсутності лікування хворі не доживають до 30 років. Частота захворювання 1:10000 новонароджених. Захворювання успадковується по аутосомно-рецесивному типу.
Тяжкі прояви ФКУ пов'язані з токсичною дією на клітини мозку високих концентрацій фенілаланіну, фенілпірувату, феніллактату. Великі концентрації фенілаланіну обмежують транспорт тирозину та триптофану через гематоенцефалічний бар'єр та гальмують синтез нейромедіаторів (дофаміну, норадреналіну, серотоніну).
Варіантна фенілкетонурія (коферментзалежна гіперфенілаланінемія) - наслідок мутації у генах, що контролюють метаболізм Н4БП. Клінічний прояв - близький, але не точно збігається з проявами класичної ФКУ. Частота захворювання 1-2 випадки на 1 млн новонароджених.
Н4БП необхідний для реакції гідроксилювання не тільки фенілаланіну, але також тирозину та триптофану, тому при недостачі цього коферменту порушується метаболізм усіх 3 амінокислот, у тому числі і синтез нейромедіаторів. Захворювання характеризується тяжкими неврологічними порушеннями та завчасною смертю ("злоякісна" ФКУ).
Прогрес порушення розумового та фізичного розвитку у дітей, хворих ФКУ, можна запобігти дієтою з дуже вузьким вмістом або повним виключенням фенілаланіну. Якщо таке лікування розпочате одразу після народження дитини, то ушкодження мозку можна запобігти. Вважається, що обмеження у харчуванні можуть бути зменшенні після 10-річного віку (закінчення процесів міелінізації мозку), проте більшість педіатри схиляються у бік "довічної дієти".
Діагностика фенілкетонурії
Для діагностики ФКУ використовують якісні та кількісні методи виявлення патологічних метаболітів у сечі, визначення концентрації фенілаланіну у крові та сечі. Дефектний ген, що відповідає за фенілкетонурію, можна виявити у фенотипово нормальних гетерозиготних носіїв за допомогою тесту толерантності до фенілаланіну. Для цього обстежуваному дають натщесерце приблизно 10 г фенілаланіну у вигляді розчину, згодом через годинні інтервали беруть проби крові, у яких виявляють вміст тирозину. У нормі концентрація тирозину у крові після фенілаланінового навантаження значно вище, ніж у гетерозиготних носіїв гену фенілкетонурії. Цей тест використовується у генетичній консультації для виявлення ризику народження хворої дитини. Розроблена схема скринінгу для виявлення новонароджених дітей з ФКУ. Чутливість тесту практично досягає 100%.
Нині діагностику мутантного гену, відповідального за ФКУ, можна проводити за допомогою ДНК-діагностики (рікціонного аналізу ПЦР).
Список використаної літератури
- Биохимия: Учебник / Под ред. Е.С. Северина. - 2-е изд., испр. - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. - 784 с.: ил. - (Серия "ХХІ" век"). ISBN 5-9231-0390-7 (с. 509 - 511)
