Головна Енциклопедія Реакції Добавки Ще
Авторизація:

Е472с




Інші назви: естери гліцеролу з цитратною та вищими карбоновими кислотами, естери лимонної кислоти і моно- та дигліцеридів жирних кислот, естери гліцерину з лимонною та жирними кислотами, цитрогліцериди, цитроацилгліцероли, E472c.

Е472с - це естери гліцеролу з однією або двома молекулами цитратної (лимонної) кислоти і однією або двома молекулами вищих карбонових кислот. Цитратна кислота як триосновна може утворювати естерні зв'язки по COOH-групі з іншою молекулою ацилгліцеролу або по ОН-групі, як гідроксикислота, з іншою молекулою карбонової кислоти.

Хімічна назва: миноцитродіацилгліцероли та дицитроацилгліцероли.
 
Дицитроацилгліцероли
Моноцитромоноацилгліцероли
Фізико-хімічні властивості
Естери гліцеролу з цитратною та вищими карбоновими кислотами - це коричневі масла або білі воски. Диспергуються у гарячій воді; розчиняються у вуглеводнях, рослинних оліях; не розчиняються у холодній воді, етанолі. Мають відносно малу термічну стабільність. Стійкість таких естерів до гідролізу недостатня, внаслідок чого в їхніх молекулах частково відбуваються ацильні перегрупування.


Добування
Наведені сполуки одержують прямою взаємодією всіх компонентів (гліцеролу, цитратної та вищих карбонових кислот). На схемі показано утворення тільки цитромоноацилгліцеролів та дицитроацилгліцеролів, без врахування інших можливих взаємодій у системі.
 
Е472с добування
Вихідний файл: Е472с-добування.cdx
 
Вміст у кінцевому продукті загальної кількості цитратної кислоти становить 13,0-50,0%, загального гліцеролу 8,0-33,0%, загальної кількості карбонових кислот 37,0-81,0%, вільного гліцеролу - не більше 2,0%; вільних вищих карбонових кислот - не більше 3,0%;


Метаболізм та токсичність
Даний емульгатор в організмі людини повністю гідролізується та засвоюється.


Використання
Етерифікація моно- та дигліцеридів триосновної лимонної кислоти приводить до великої кількості можливих продуктів реакції; іоногенним ліпофільним продуктам з високою комплексоутворювальною здатністю у жировій фазі, завдяки чому володіють:
  • величиною ГЛБ (гідрофільно-ліпофільний баланс), що змінюється в залежності від рН середовища: від 4 у кислому середовищі до 12 у нейтральному;
  • малою термостабільністю (схильність до подальшої етерифікації, ацильними перегрупуваннями, пожовтіння)
  • властивістю підсилення антиокиснювальної дії;
  • слабкою антимікробною дією у кислому середовищі.
Гліцериди лимонної кислоти використовуються у якості емульгаторів (зазвичай у суміші з моногліцеридами) та синергістів антиоксидантів (зазвичай у суміші з токоферолами), а також :
  • у сосисках та варених ковбасах для запобігання відокремлення жиру у процесі приготування фаршу (зазвичай разом з дифосфатами) у кількості 0,3-0,5%;
  • у сумішах для морозива, десертів, сухих вершків для кави та у соусах у кількості 0,2-0,5%, при цьому вони стабілізують порошок, полегшують його використання та покращують збитість і стабільність готового продукту.
Також вони роблять можливим одно-етапне приготування кондитерських виробів;покращують збитість та знижують небезпеку пліснявіння (у кількості 0,5-1,5%); у препаратах сухих дріжджів подовжують життєздатність дріжджових клітин; у ароматизаторах використовуються для захисту від зміни смаку.

Інші області використання: у кремах, лосьйонах та інших косметичних препаратах.
 

Список використаної літератури
Добавка дозволена:

Інформація про статтю:

Оновлено:
Створено: 03.09.2015 13:12

Переглядів: 348
Оцінка інформації: 5.0 з 5
Кількість голосів - 1
ChemiDay не нав'язує вам свою думку. Все що ви робите - робите на свій страх і ризик.
Про сайт | Відгуки та пропозиції | Зворотній зв'язок | Сторінка у ВК
ChemiDay.com © 2016