Інші назви: оксиди заліза, оксид феруму (II, III), оксид заліза (II, III) чорний, пігмент залізоокисний чорний, оксид заліза (III) червоний, пігмент залізоокисний червоний, окис заліза (III), оксид заліза (III) жовтий, окис феруму жовтий, пігмент залізоокисний жовтий, E172(i), E172(ii), E172(iii).
У харчовій галузі використовують різні види таких оксидів:
- Е172(і) - оксид заліза (II, III) чорний - FeO•Fe2O3 або Fe3O4;
- Е172(іі) - оксид заліза (III) червоний - Fe2O3;
- Е172(ііі) - оксид заліза (III) жовтий - 2FeO(OH).
Оксиди заліза (II, III) - це пігменти що міститься у мінералах на зразок магнетиту, гематиту тощо.
Добування
Внаслідок наявності у природних залізовмісних мінералах інших хімічних елементів, оксиди і гідроксиди заліза одержують синтетичними методами. Один з варіантів - взаємодія заліза з водяною парою при температурі не більше 570°C, другий - прокалювання оксидів заліза (II, III):
- 3Fe + 4H2O → Fe3O4 + 4H2
- Fe2O3 + FeO → Fe3O4
Оксид заліза (III) червоний одержують шляхом прокалювання оксиду заліза (III) жовтого:
- 2FeO(OH) → Fe2O3 + H2O
Оксид заліза жовтий одержують шляхом осаджування лугами із солей заліза (III):
- FeCl3 + 3NaOH → FeO(OH) + 3NaCl + H2O
Метаболізм та токсичність
Оксиди та гідроксиди заліза організмом людини не засвоюються і практично повністю виділяються у незмінному стані. Допустиме добове споживання складає 0,5 мг/кг ваги тіла.
Використання
Оксиди заліза використовують насамперед для фарбування драже, прикрас та покриття у дозуванні близько 0,1 г/кг виробу. Суміші один з одним дають коричневий колір, змішування з діоксидом титану можна отримати світлі відтінки.
Інші області використання: у ЄС та США дозволені та використовуються для фарбування фармпрепаратів у формі драже, порошків та кремів; у РФ не дозволений до застосування у складі лікарських засобів; у косметиці чорний оксид заліза дозволений для фарбування фарби для вій, тональних кремів, гриму та пудри; усі інші також придатні для фарбування туалетного мила; у якості пігментів у живописі та лакофарбовій промисловості; як компоненти футерувальної кераміки, кольорового цементу, терміту, феритів.
Список використаної літератури
- Сарафанова Л. А. Пищевые добавки: Энциклопедия. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб: ГИОРД, 2004. - 808 с. ISBN 5-901065-79-4 (с. 436 - 439)
- Ластухін Ю.О. Харчові добавки. Е-коди. Будова. Одержання. Властивості. Навч. посібник.- Львів: Центр Європи, 2009. - 836 с. ISBN 978-966-7022-83-9 (с. 278 - 281)
- Постанова від 4 січня 1999 р. N 12 Київ Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах
- Health Canada. List of Permitted Colouring Agents (Lists of Permitted Food Additives)
- Санитарные нормы и правила «Требования к пищевым добавкам, ароматизаторам и технологическим вспомогательным средствам» УТВЕРЖДЕНО. Постановление Министерства здравоохранения Республики Беларусь 12 декабря 2012 № 195
- Приложение 1 к СанПиН 2.3.2.1293-03 ПИЩЕВЫЕ ДОБАВКИ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА ПИЩЕВЫХ ПРОДУКТОВ