Вітаміни - Вітаміни

Вітаміни - це необхідні для нормальної життєдіяльності низькомолекулярні органічні сполуки, синтез яких у організмів даного виду відсутній або обмежений (за виключенням вітаміну D, який може синтезуватись у тканині людини). В організмі людини деякі вітаміни не синтезуються взагалі, тому вони повинні обов'язково надходити в складі їжі. Інші вітаміни синтезуються кишковою мікрофлорою і всмоктуються в кров, тому навіть за відсутності таких вітамінів в їжі організм може не відчувати в них потреби. У харчових продуктах можуть міститися не тільки самі вітаміни, але і речовини, які є їх попередниками, - провітаміни, які тільки після ряду біохімічних реакцій в організмі перетворюються на вітаміни. Навіть при збалансованому вмісті вітамінів в їжі їх надходження в організм може бути недостатнім внаслідок неправильної кулінарної обробки продуктів харчування: нагрівання, консервування, висушування, копчення, заморожування, а також внаслідок особливостей національного харчування. Важливо відзначити, що тварини і рослини потребують майже у всіх відомих науці вітамінах і, в більшості випадків, здатні їх синтезувати. Однак людина і ряд тварин, повідомимо, втратили цю здатність і тепер можуть поповнювати дефіцит вітамінів тільки за рахунок компонентів їжі . Від рівня забезпеченості їжі вітамінами залежить рівень розумової і фізичної працездатності, витривалість і стійкість людини до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, включаючи інфекційні захворювання і дію токсинів. Отже, джерелом вітамінів у людини служить їжа та кишкові бактерії. На відміну від інших харчових речовин вітаміни беруть участь в утворенні коферментів або служать регуляторами біохімічних реакцій. Можна відзначити такі особливості дії вітамінів in vivo:

практично не синтезуються в організмі;
не володіють пластичними функціями;
не використовуються організмом як джерело енергії;
проявляють високу біологічну дію в малих дозах.

Сучасні наукові дані свідчать про виключно різноманітній участі вітамінів у процесах життєдіяльності організму людини. Одні з них виконують функції обов'язкових компонентів ферментних систем (наприклад, вітаміни групи В є попередниками найважливіших коферментів), інші є початковим матеріалом для синтезу гормонів, що регулюють численні етапи обміну речовин в організмі. Вітаміни в значній мірі забезпечують нормальне функціонування нервової, ендокринної та імунної систем і органів.

Порушення процесів обміну і виникнення багатьох захворювань часто пов'язане з відхиленням від нормального вмісту в організмі одного або групи вітамінів. Слід зазначити, що вітаміни виконують свої функції, головним чином, усередині клітин, тому їх концентрація в плазмі крові не завжди відображає внутрішньоклітинні концентрації. Хоча концентрація вітамінів в тканинах і добова потреба в них невеликі, але вже при недостатньому надходженні вітамінів в організм протягом деякого часу наступають характерні і небезпечні патологічні зміни. Тому більшість вітамінів було відкрито саме при вивченні причин виникнення різних захворювань, наприклад таких, як бери-бери, цинга та ін. залежно від ступеня забезпеченості організму якимось вітаміном, розрізняють кілька форм патологічних станів: авітаміноз, гіповітаміноз і гіпервітаміноз.

Авітаміноз - комплекс симптомів, що розвиваються в організмі в результаті досить тривалої, повної або майже повної відсутності одного з вітамінів. Комплексна недостатність відразу декількох вітамінів називається поліавітаміноз. В даний час поліавітаміноз практично не зустрічаються серед населення навіть економічно нерозвинених країн.

Гіповітаміноз - стан, що характеризує часткову, але ту що вже проявилася специфічним чином недостатність вітаміну. Досить поширене поділ гіповітамінозів на дві групи: Харчовий гіповітаміноз - виникає внаслідок тривалого, недостатнього забезпечення організму вітаміном. Ендогенний гіповітаміноз - виникає на тлі нормального походження вітаміну, але його використання організмом обмежено внаслідок якихось причин в середині організму. Причинами ендогенного гіповітамінозу можуть бути: недостатнє всмоктування, порушення метаболізму, підвищення потреби, хімічну взаємодію з іншими компонентами їжі, антагоністичні взаємини між окремими вітамінами. При харчовому гіповітамінозі важливе значення має добова норма надходження вітаміну з їжею. Потрібно відзначити, що добова потреба організму в тому чи іншому вітаміні - досить розпливчасте поняття, бо важко підібрати «золоту середину» між малою дозою вітаміну і токсичною, що виникає при надмірному надходженні вітаміну в організм.

Гіпервітаміноз - порушення обміну і функцій організму, що виникають внаслідок тривалого надлишкового введення в організм будь-якого з вітамінів. Гіпервітамінози виникають порівняно рідко і частково носять характер неспецифічного отруєння. Для позначення кожного вітаміну крім хімічної та фізіологічної назви використовують також літери латинського алфавіту. Наприклад, хімічна назва вітаміну А - ретинол, а фізіологічна - антиксерофтальмічний. Крім того, виділяють групу вітаміноподібних сполук, схожих з вітамінами в тому відношенні, що вони, також, є незамінними факторами харчування і за певних умов в організмі може виникати їх недостатність, але за механізмом участі в обміні речовин, в строгому сенсі, їх не можна віднести до вітамінів. На відміну від вітамінів, вітаміноподібні сполуки потрібні організму у великих кількостях.

Класифікація

За фізико-хімічними властивостями вітаміни ділять на дві групи: жиророзчинні (А, Д, Е, К) і водорозчинні (вітаміни групи В, вітаміни С, Н, Р). Для позначення кожного з них існує буквений символ, хімічна назва. Крім того, для деяких вітамінів збережено найменування, дане їм відкрили їх авторами. Іноді для позначення вітамінів використовують позначення здатності виліковування цим вітаміном певного захворювання. Також існує група вітаміноподібні речовини. До них відносять вітаміни Р, U і ряд сполук: ліпоєва кислота, міоінозит, холін і оротова кислота і т.д. Більшість відомих вітамінів представлені не одним, а кількома сполуками, що володіють подібною біологічною активністю. Наприклад, вітамін В₆, включає три види вітаміну: піридоксин, піридоксаль і піридоксамін. Крім того, з біохімічних позицій існує розподіл вітамінів на ензимовітаміни (В₁, В₂, РР, В₆, В₁₂, Н, пантотенова і фолієва кислота), гормоновітаміни (А, Д, К), і вітаміни-антиоксиданти або редоксвітаміни (А, С, Е, ліпоєва кислота, біофлавоноїди, поліфеноли). Такий поділ важливо для застосування вітамінів в клінічній практиці.

Буквене позначення	Хімічна назва	Лікувальний ефект	Добова потреба, мг
Жиророзчинні вітаміни
А	ретинол	антиксерофтальмічний	1,5-2
Д	кальциферол	антирахітичний	0,02
Е	токоферол	антиоксидантний	20-40
К	філохінон	антигеморагічний	1-2
Водорозчинні вітаміни
В₁	тіамін	антиневритний	1,2-2
В₂	рибофлавін	вітамін росту	1,5-2
В₃	пантотенова кислота	антидерматитний	10
В₅ (РР)	ніацин	антипелагричний	10-20
В₆	піридоксин	антидерматитний	2-4
В₉	фолієва кислота	фактор росту	0,3-1
В₁₂	кобаламін	антинематичний	0,003
С	аскорбінова кислота	антискорбутний	60-100
Н	біотин	антисеборейний	0,15-0,3
Вітаміноподібні речовини
B₄	холін	ліпотропний фактор	0,5
B₈	інозит	ліпотропний фактор	1-1,5
B₁₃	оротова кислота	фактор росту
B₁₅	пангамова кислота	антианоксичний
Bт	карнітин		0,5
N	ліпоєва кислота	ліпотропний фактор
P	рутин	капілярозміцнювальний
U	S-метилметионін	противовиразковий
ПАБК	параамінобензойна кислота	вітамін для мікроорганізмів
F	лінолева кислота