Більшість виявлених у природі елементів представлена сумішшю стабільних ізотопів, які поширені нерівномірно. Атомні маси елементів, що представлені в земній корі одним ізотопом (наприклад F, Al), збігаються з атомною масою цього ізотопу. Атомні маси ізотопів на відміну від їхніх масових (або нуклонних) чисел не є цілими.
Історія
Для створення єдиної шкали атомних мас була необхідність у еталоні, з яким можна було б порівняти маси атомів усіх інших елементів. Спочатку за таку одиницю було взято масу водню. Згодом Є. Я. Берцеліус за одиницю маси взяв 1/100 маси атому кисню. На I Міжнародному конгресі хіміків 1860 року за атомну одиницю маси знову було прийнято водневу одиницю. У 1906 році хіміки вибрали кисневу одиницю, яка дорівнює 1/16 середньої маси атомів природного кисню. Відмінність між водневою та кисневою шкалами пов'язана з тим, що співвідношення між атомними масами водню та кисню не точно дорівнює 1:16, а становить 1,008:16. Після відкриття ізотопного складу кисню (16O, 17O, 18O) атомні маси почали зазначати за двома шкалами: хімічною, в основу якої було покладено 1/16 частину середньої маси природного кисню, і фізичну, за якою за одиницю взяли 1/16 частину маси нуклона 16О. З 1961 року загальновизнаною стала єдина вуглецева шкала.
Список використаної літератури
- Загальна та неорганічна хімія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / О.М. Степаненко, Л. Г. Рейтер, В. М. Ледовських, С.В. Іванов. - К.: Пед. преса, 2000. - 784 с.: іл. ISBN 966-7320-13-8
