Як правило розчинником називають той компонент, який існує в тому самому агрегатному стані, що й добутий розчин. Наприклад, при розчиненні солі у воді, незалежно від кількості цих речовин, розчинником є вода. Якщо обидва компоненти до розчинення перебували у одному агрегатному стані (спирт і вода), то розчинником вважають компонент об'єм якого більший.
Характерною ознакою розчинів є їх однорідність. Розчинені речовини подрібнюються до окремих молекул або іонів, які не можуть утворити самостійну фазу. Розміри цих частин рівні 10-10-10-9 м. Такі розчини називають істинними.
Під час розподілу однієї речовини в середовищі іншої можуть утворюватись колоїдні розчини та грубодисперсні системи (суспензії, емульсії).
Список використаної літератури
- Загальна та неорганічна хімія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / О.М. Степаненко, Л. Г. Рейтер, В. М. Ледовських, С.В. Іванов. - К.: Пед. преса, 2000. - 784 с.: іл. ISBN 966-7320-13-8
