Гамма-аміномасляна кислота

Гамма-аміномасляна кислота (ГАМК) - амінокислота, служить основним гальмівним медіатором вищих відділів мозку. Утворюється декарбоксилюванням глутамату (відщіплення α-карбоксильної групи) у нервових клітинах. Більше всього ГАМК виявлено у сірій речовині головного мозку, в той час як біла речовина та периферична нервова система її майже не містять.

Цикл перетворення

Цикл перетворення ГАМК у мозку включає три сполучені реакції, які отримали назву ГАМК-шунта. Першу реакцію каталізує глутаматдекарбоксилаза, яка є піридоксальзалежним ферментом. Ця реакція є регуляторною та обумовлює швидкість утворення ГАМК у клітинах мозку. Наступні дві реакції можна вважати реакціями катаболізму ГАМК. ГАМК-амінотрансфераза, також піридоксальзалежна, утворює бурштиновий напівальдегід, який згодом піддається дегідруванню та перетворюється у бурштинову кислоту.

Біологічна роль

Вміст гамма-аміномасляної кислоти у головному мозку у десятки разів вищий інших нейромедіаторів. Так, у гіпоталамусі сумарний вміст ацетилхоліну, норадреналіну, дофаміну та серотоніну не перевищує 10 мкг/г, у той час як ГАМК у цьому відділі головного мозку більше 600 мкг/г. Вона збільшує проникність мембран для іонів К⁺, що викликає гальмування нервового імпульсу; збільшує дихальну активність нервової тканини; покращує кровопостачання головного мозку.

Введення ГАМК у організм викликає гальмівний процес у корі (центральне гальмування) та у тварин призводить до втрати умовних рефлексів. Існують багаточисленні дані, які свідчать про виражений пригнічувальний вплив на процеси запам'ятовування та навчання з боку ГАМК.

ГАМК у вигляді препаратів гаммалон чи аміналон використовують при судинних захворюваннях головного мозку (атеросклероз, гіпертонія), порушення мозкового кровопостачання, розумової відсталості, ендогенних депресіях та травмах головного мозку, а також збудженням кори мозку (наприклад, епілепсії).

Список використаної літератури

Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия: Учебник.– 3-е изд., перераб. и доп.– М.: Медицина, 1998.– 704 с.: ил.– (Учеб. лит. Для студентов мед. вузов). ISBN 5-225-02709-1 (с. 444, 640, 642)
Биохимия: Учебник / Под ред. Е.С. Северина. - 2-е изд., испр. - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. - 784 с.: ил. - (Серия "ХХІ" век"). ISBN 5-9231-0390-7 (с. 513 - 514)