Головна Енциклопедія Реакції Добавки Ще
Авторизація:

Катехоламіни




Катехоламіни - фізіологічно активні речовини, що виконують роль хімічних посередників і «керуючих» молекул (медіаторів та нейрогормонів) в міжклітинних взаємодіях у тварин та людей, у тому числі в їх мозку; похідні пірокатехіну. До катехоламінів належать, зокрема, такі нейромедіатори, як адреналін, норадреналін, дофамін (допамін).


Синтез та секреція
Синтез катехоламінів відбувається у цитоплазмі та гранулах клітин мозкового шару надниркової залози. У гранулах відбувається також запасання катехоламінів.

Катехоламіни надходять у гранули шляхом АТФ-залежного транспорту та зберігаються в них у комплексі з АТФ у співвідношенні 4:1 (гормон : АТФ). Різні гранули містять різні катехоламіни: деякі тільки адреналін, інші - норадреналін, треті - обидва гормони.

Секреція гормонів з гранул відбувається шляхом екзоцитоза. Катехоламіни та АТФ вивільнюються з гранул у тому самому співвідношенні, у якому і зберігались в гранулах. На відміну від симпатичних нервів, клітини мозкового шару надниркової залози позбавлені механізму зворотнього захоплення катехоламінів що виділилися.

У плазмі крові катехоламіни утворюють неміцний комплекс з альбуміном. Адреналін транспортується в загалом до печінки та скелетних м'язів. Норадреналін утворюється в основному у органах інервуємих симпатичними нервами (80% від загальної кількості). Норадреналін лише в незначній кількості досягає периферичних тканин. Т1/2 катехоламінів - 10-30 с. Загальна частина катехоламінів швидко метаболізується у різних тканинах при участі специфічних ферментів. Лише невелика частина адреналіну (прибл 5%) виділяється із сечею.


Механізм дії та біологічні функції
Катехоламіни діють на клітини-мішені через рецептори, які локалізовані у плазматичній мембрані. Виділяють 2 головних класи таких рецепторів: α-адренергетичні та β-адренергетичні. Усі рецептори катехоламінів - глікопротеїни, які є продуктами різних генів, різняться спорідненістю до агоністам та антагоністам і передають сигнали у клітини за допомогою різних вторинних посередників. Це визначає характер їх впливу на метаболізм клітин-мішеней.

Адреналін взаємодіє як з α-, так і з β-рецепторами; норадреналін у фізіологічних концентраціях головним чином взаємодіє з α-рецепторами.

Взаємодія гормону з β-рецепторами активує аденілатциклазу, тоді як зв'язування з α2-рецептором її інгібує. При взаємодії гормону з α1-рецептором відбувається активація фосфоліпази С та стимулюється інозитолфосфатний шлях передачі сигналу.

Біологічні ефекти адреналіну та норадреналіну охоплюють практично усі функції організму. Загальне у всіх цих ефектах полягає у стимуляції процесів, необхідних для протистояння організму надзвичайним ситуаціям.


Список використаної літератури

  • Биохимия: Учебник / Под ред. Е.С. Северина. - 2-е изд., испр. - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. - 784 с.: ил. - (Серия "ХХІ" век"). ISBN 5-9231-0390-7 (с. 577 - 578)

Інформація про статтю:

Оновлено:
Створено: 03.07.2014 23:13

Переглядів: 10041
Оцінка інформації: 5.0 з 5
Кількість голосів - 1
ChemiDay не нав'язує вам свою думку. Все що ви робите - робите на свій страх і ризик.
Про сайт | Відгуки та пропозиції | Зворотній зв'язок | Сторінка у ВК
Хостинг от uWebChemiDay.com © 2024