Інші назви: естери гліцеролу з цитратною та вищими карбоновими кислотами, естери лимонної кислоти і моно- та дигліцеридів жирних кислот, естери гліцерину з лимонною та жирними кислотами, цитрогліцериди, цитроацилгліцероли, E472c.
Е472с - це естери гліцеролу з однією або двома молекулами цитратної (лимонної) кислоти і однією або двома молекулами вищих карбонових кислот. Цитратна кислота як триосновна може утворювати естерні зв'язки по COOH-групі з іншою молекулою ацилгліцеролу або по ОН-групі, як гідроксикислота, з іншою молекулою карбонової кислоти.
Хімічна назва: миноцитродіацилгліцероли та дицитроацилгліцероли.
Естери гліцеролу з цитратною та вищими карбоновими кислотами - це коричневі масла або білі воски. Диспергуються у гарячій воді; розчиняються у вуглеводнях, рослинних оліях; не розчиняються у холодній воді, етанолі. Мають відносно малу термічну стабільність. Стійкість таких естерів до гідролізу недостатня, внаслідок чого в їхніх молекулах частково відбуваються ацильні перегрупування.
Добування
Наведені сполуки одержують прямою взаємодією всіх компонентів (гліцеролу, цитратної та вищих карбонових кислот). На схемі показано утворення тільки цитромоноацилгліцеролів та дицитроацилгліцеролів, без врахування інших можливих взаємодій у системі.
Вихідний файл: Е472с-добування.cdx
Метаболізм та токсичність
Даний емульгатор в організмі людини повністю гідролізується та засвоюється.
Використання
Етерифікація моно- та дигліцеридів триосновної лимонної кислоти приводить до великої кількості можливих продуктів реакції; іоногенним ліпофільним продуктам з високою комплексоутворювальною здатністю у жировій фазі, завдяки чому володіють:
- величиною ГЛБ (гідрофільно-ліпофільний баланс), що змінюється в залежності від рН середовища: від 4 у кислому середовищі до 12 у нейтральному;
- малою термостабільністю (схильність до подальшої етерифікації, ацильними перегрупуваннями, пожовтіння)
- властивістю підсилення антиокиснювальної дії;
- слабкою антимікробною дією у кислому середовищі.
- у сосисках та варених ковбасах для запобігання відокремлення жиру у процесі приготування фаршу (зазвичай разом з дифосфатами) у кількості 0,3-0,5%;
- у сумішах для морозива, десертів, сухих вершків для кави та у соусах у кількості 0,2-0,5%, при цьому вони стабілізують порошок, полегшують його використання та покращують збитість і стабільність готового продукту.
Інші області використання: у кремах, лосьйонах та інших косметичних препаратах.
Список використаної літератури
- Сарафанова Л. А. Пищевые добавки: Энциклопедия. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб: ГИОРД, 2004. - 808 с. ISBN 5-901065-79-4 (с. 713 - 714)
- Ластухін Ю.О. Харчові добавки. Е-коди. Будова. Одержання. Властивості. Навч. посібник.- Львів: Центр Європи, 2009. - 836 с. ISBN 978-966-7022-83-9 (с. 323 - 325)
- Постанова від 4 січня 1999 р. N 12 Київ Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах
- Приложение 1 к СанПиН 2.3.2.1293-03 ПИЩЕВЫЕ ДОБАВКИ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА ПИЩЕВЫХ ПРОДУКТОВ
- Санитарные нормы и правила «Требования к пищевым добавкам, ароматизаторам и технологическим вспомогательным средствам» УТВЕРЖДЕНО. Постановление Министерства здравоохранения Республики Беларусь 12 декабря 2012 № 195
- Health Canada. List of Permitted Preservatives (Lists of Permitted Food Additives); Supersedes: 2012-12-20; Date issued: 2013-05-22.