Зміст статті:
Будова
Глікоген - це полісахарид, побудований із залишків D-глюкози. Молекула побудована із розгалужених поліглюкозидних ланцюгів. За будовою глікоген близький до амілопектину. Глікоген характеризується більш розгалуженою структурою, ніж амілопектин; лінійні відрізки в молеклі глікогену включають 11-18 залишків α-D-глюкопіранози. При гідролізі глікоген, подібно до крохмалю, розщеплюється з утворенням спочатку декстринів, далі мальтози і, на кінець, глюкози.
Вміст в організмі
Після прийому їжі, багатої на вуглеводи, запас глікогену у печінці може складати приблизно 5% від її маси. У м'язах запасається близько 1% глікогену, проте маса м'язової тканини значно більша і тому загальна кількість глікогену у м'язах у 2 рази більша, ніж у печінці.
У печінці може міститися 150-200 г глікогену. Як правило, при тяжких паранхіматозних ураженнях печінки кількість глікогену у ній зменшується, а при деяких глікогенозах вміст глікогену досягає 20% і більше маси печінки (2-8% у нормі).
Функції
Багато тканин синтезують глікоген у якості резервної форми глюкози. Синтез та розпад глікогену забезпечують постійність концентрації глюкози у крові та створюють депо для її використання тканинами по мірі необхідності.
Синтез
Глікоген синтезується у період травлення (через 1-2 год. після прийому їжі багатої на вуглеводи). Слід зазначити, що синтез глікогену з глюкози, як і будь-який інший анаболічний процес, є ендергонічним, тобто той що потребує затрат енергії.
Розпад
Розпад глікогену (глікогеноліз) або його мобілізація проходять у відповідь на збільшення потреб організму у глюкозі. Глікоген у печінці розпадається в основному в інтервалах між прийомами їжі, крім того, цей процес у печінці та м'язах прискорюється під час фізичної роботи.
Розпад глікогену відбувається шляхом послідовного відщеплення залишків глюкози у вигляді глюкозо-1-фосфату. Глікозидний зв'язок розщеплюється з використанням неорганічного фосфату, тому процес називається фосфоролізом, а фермент глікогенфосфорілазою.
